чоло

-а́, с.

1) Верхня надочна частина обличчя людини; лоб. || перен. Вершина гори, дерева і т. ін., верхівка чого-небудь.

••

Чоло́м [тобі́, вам і т. ін.] — а) (заст.) шанобливе вітання при зустрічі; б) (ритор.) уживається на знак вдячності кому-, чому-небудь, визнання когось, чогось, відповідає за знач. сл. уклін.

2) Передня частина будівлі, споруди; фасад. || Передня частина печі.

••

На чолі́ з ким — керований, очолюваний ким-небудь.

На чолі́ кого, чого — керуючи ким-, чим-небудь, очолюючи когось, щось.

Става́ти (ста́ти, стоя́ти і т. ін.) на чолі́ кого, чого — бути керівником, вожаком кого-, чого-небудь, очолювати когось, щось.

3) перен., заст. Найкраща, добірна частина кого-, чого-небудь.